Я не писав про грали, а про тишу після катастрофи. У мовчанні, після зупинки, я почув, як дихати — і знайшов свободу не у виграх, а у самому полеті.

Я не шукав вигра — я шукав відчути. Після аварії в Aviator Game я зупинився наздогання мультиплікаторів і почав слухати тишноту між обертами. Це не про щастя — це про ритм, стрим і мужність літіти знову.

Як втратив усе в результаті злому системи, але навчився дихати в падінні. Це історія про те, як код, тиша та мрії про небо допомогли мені знову полетіти — не лише у грі, а й у житті.